У будинок харків’янина Віктора Латкіна ворожий снаряд влучив на світанку 24 лютого. З усього видно, росіяни цілили у будівлю облдержадміністрації, що розташована поруч, однак схибили. На щастя, вся родина вціліла, проте далі залишатися під обстрілами було смертельно небезпечно. Вирішили виїхати подалі. Та це було не просто, бо українські сапери зірвали мости, щоб перешкодити російським загарбникам просуватися вглиб нашої країни. Зупинилися й переховувалися кілька днів у лісі з надією, що війна скоро завершиться. Коли ж закінчилася провізія, вивідали у тамтешніх людей місце броду через річку, переправилися й вирушили на захід України. Знайомі підказали, що варто їхати на Буковину — в Чернівці.
З труднощами Латкіни дісталися до столиці Букового краю. Добрі люди надали їм для проживання безкоштовно будинок у Садгорі, волонтери ж допомогли зі всім необхідним, адже їхали поспіхом, взявши з собою мінімум речей.
Віктор прагнув повернутися у Харків, щоб у разі потреби зі зброєю в руках захищати рідне місто, але, відвідавши Волонтерський штаб захисту України, поспілкувавшись із його керівником Володимиром Дорошем, усвідомив, що тут він може принести більше користі землякам. І ось уже майже два місяці він є координатором харківського напрямку. Чи не щодня він разом із колегами-волонтерами відправляє продукти харчування для 4-8 тисяч порцій страв, які безкоштовно у чотирьох тамтешніх ресторанах роздають харків’янам. Допомагає йому у цій справі син Олексій, кухар за фахом.
Віктор налагодив зв’язок із буковинськими фермерами і підприємцями, котрі охоче діляться продуктами харчування. Установив тісні контакти з харківськими волонтерами, котрі допомагають з продуктовими посилками з Буковини.
Війна неочікувано прийшла на нашу землю, принесла чимало горя і втрат. Але ці випробування довели, що українці завжди готові прийти на допомогу, надати дах для проживання, поділитися окрайцем хліба. В цьому наша сила, зауважує Віктор Латкін, і ми обов’язково переможемо російських загарбників.
Анатолій ІСАК
