Інтерв’ю для Woman Magazine дала популярний блогер, яка надихнула на готування тисячі дівчат, Вікторія В’ячеславівна. Вікторія розповіла, як вона сама почала готувати, про старт її Інстаграм, та поділилися своїми мріями й подальшими планами.
Вікторія, розкажіть, як прийшла ідея створити блог в Інстаграм?
На ведення блогу мене надихнула моя сестра Таня. Вона активно розвивалася у цьому напрямку, і в неї виходило все настільки органічно, що мені також стало цікаво спробувати. На той момент в нас були складні відносини і ми деякий час, на жаль, не спілкувались.Оскільки тоді в мене було багато часу, я була вагітна і дуже любила готувати, то вирішила ділитися рецептами та кулінарними лайфхаками. Себе я не показувала, тому що були певні комплекси через зуби, і взагалі страх знімати себе на камеру. Тому взяла напрямок суто на готування.
Згодом відносини з сестрою налагодились, і вона почала мене більше мотивувати та підштовхувати, щоб я відпустила свої страхи та більше показувала себе, розвивала блог не тільки у сфері рецептів, але й особистого життя. Тому я почала ділитись особистими моментами, згодом народилась Мія, яка теж стала улюбленицею моєї аудиторії.
У чому головний меседж вашого блогу, чим він відрізняється від інших?
Знаєте, в мене немає мети бути унікальною та ганятися за трендовими способами позиціювання блога. Мій блог – це там, де затишно, де я завжди справжня та щира зі своєю аудиторією. Ділюсь рецептами, інсайтами, нашими буднями, не намагаючись щось прикрасити.
А яка ви мама? Яких принципів у вихованні дотримуєтеся? Що в материнстві для вас найскладніше, а що – найприємніше?
Якщо дивитись на наше з чоловіком батьківство через призму того, хто поганий поліцейський, то це не я (посміхається).Я звикла дивитись на будь-які ситуації спокійно і з добротою. Хочу, щоб моя дочка зростала у любові та розумінні. Тому я мама, яка скоріше обійме, ніж накричить. Чоловік більш серйозний та суворий у деяких моментах, бо вважає це інколи доцільним у вихованні.
Мої принципи виховання базуються на розмовах. Я вважаю, що все можна пояснити, проговорити. Я перепитую в Мії, чи все їй зрозуміло, можливо, в неї є свої думки з цього приводу, уважно вислухаю, тобто немає ніякої диктатури типу «як сказала, так і буде», це завжди діалог.
Бувають ситуації, звісно, коли треба застосовувати крайні заходи, щоб зупинити дії. Тоді я можу сказати, що образилась на неї і не хочу, щоб якийсь час вона зверталась до мене. Це завжди спрацьовує, вона розуміє, що зробила щось не так і вибачається. Після цього я спокійно їй пояснюю все і ми приходимо до розуміння. Коли я була маленька, то у нашій родини все вирішував тато і його слово було останнім. Але я прагну, щоб сімейні відносини були рівноправними та кожен із батьків приймав участь у вихованні, щоб радилися один з одним і приймали єдине рішення.
Наше батьківство я не розділяю на складні та приємні моменти. Ми хотіли дитину, неймовірно її любимо та отримуємо задоволення від кожного дня. Так, не все ідеально, але впевнена, що все приходить з досвідом, ми вчимось на помилках, робимо висновки та йдемо далі. Головне – виховувати в любові.
Пам’ятаєте, коли ви навчилися готувати? Хто вчив, і чому вирішили зробити кулінарію частиною блогу?
Навчилась готувати рано, адже з дитинства подобалось спостерігати за процесом готування, як це робила мама. Тому потихеньку вчилась в неї, допомогаючи, а потім сама почала готувати для батьків і сестри, коли ми жили всі разом. Для мене це завжди було у задоволення.
Коли я почала зустрічатись зі своїм майбутнім чоловіком Віктором, то хотіла його здивувати своїми здібностями і пригощала його деякими стравами, десертами, готувала для нього, щоб зробити приємно. Звісно, мій рівень на той момент був інтуїтивний, але я вивчала різні професійні ресурси, намагалась покращувати свій рівень з кожним днем.
Мій посил – це ресторанні страви на домашній кухні, які виходять набагато дешевше, а інколи – навіть смачніше. Зараз я відчуваю себе впевнено і можу приготувати страву будь-якої складності, точно знаючи, що вона вийде, бо все, що я роблю, я роблю з радістю та любов’ю.
А яка ваша найулюбленіша страва?
Зізнаюсь, що сильно люблю солодощі. Тому моя улюблена страва – це тірамісу. Але в нас з цим десертом дивні відносини. Я можу приготувати дуже велику порцію та за один раз все з’їсти, після чого не їсти його найближчі півроку, а потім – знов те саме (посміхається). Також я люблю морепродукти, тому будь-яка страва, де вони є, теж улюбленою.
Яка кухня вам найбільш імпонує?
Вся наша родина дуже любить українську кухню, і я – не виключення. Але мені дуже цікаві кухні інших народів: така як, наприклад, грузинська, кримська, азіатська, італійська, французька, тому я планую розширяти горизонти та експериментувати з новими стравами та десертами, бо нове – це завжди розвиток та наступна сходинка.
А донька вже проявляє інтерес до кулінарії? Чи готуєте щось разом?
Так, постійно! Їй дуже цікаво допомагати і вона приймає активну участь, вже не уявляю готування без неї. Нещодавно ми робили разом тефтелі з сиром всередині, так вона самостійно зробила кульку, всередину поклала сир, та залила вершками. Це дуже тішить – так класно спостерігати за її натхненням.
Вікторія, як ви вважаєте, сучасна дівчина повинна вміти готувати або це необов’язково?
Вважаю, що це вміння ще нікому не зашкодило, навіть – навпаки. Я не маю права казати, повинна чи ні. Але точно знаю, що домашній затишок складається у тому числі зі страв, які жінка з любов’ю готує для своєї родини. Коли пахне випічкою і всі збігаються на кухню з посмішками, перевіряють духовку, коли вже можна попити разом чайок – це приємно, я відчуваю сімейне тепло від цього.
Розумію, що сучасна жінка має багато справ, втомлюється або не має часу на готування. Звісно, замовити їжу і нічого не робити – це іноді має бути. Але, наприклад, у вихідний, якщо не треба нікуди поспішати, приготувати для родини сніданок – це прояв турботи, як на мене.
Чи є на ваш погляд розподіл обов’язків на чоловічі і жіночі?
Коли Мія тільки народилась, то обов’язки самі по собі розподілялись більш класично. Я прибирала, готувала, доглядала Мію, а чоловік – заробляв гроші. Зараз я теж заробляю, а чоловік намагається допомогати з хатніми справам, з Мією, придумує нові ідеї для цікавих рецептів, тобто ми з ним як єдиний механизм, працюючий на сімейні цінності та взаємодопомогу. Все гармонічно, мені подобається.
Чи не хочете відкрити свій ресторан або, наприклад, кондитерську?
Це давнішня мрія, яку я, впевнена, одного дня реалізую. Хочеться відкрити саме кондитерську з домашніми якісними десертами, куди люди хотіли би повернутися. Щоб було затишно, красиво і тільки смачні цікаві десерти, які будуть радувати моїх гостей.
І, на завершення нашої бесіди, поділіться, будь ласка, подальшими планами, як щодо ведення блогу, роботи, так і особистого життя.
Планую залишатися собою, розвиватись та дивувати новими рецептами, які на перший погляд виглядають складними, а насправді – кожна зможе повторити та порадіти, що вийшло! Також буду давати корисні поради щодо виховання дітей, які вважаю душевними та діючими. Поділюсь результатами спорту, зміни харчування та способу життя, щоб корисні звички мотивували тих дівчат, кому це зараз потрібно. В особистому житті планую лише одне: бути в гармонії із собою та своєю родиною і пам’ятати, що найголовніше це те, що ми разом.
Автор: Тетяна Зайцева
Фото: особистий архів
