Цьогорічні президентські вибори будуть одними з найбільш не прогнозованих та можуть принести певні сюрпризи. Зараз ми входимо в активну фазу боротьби штабів кандидатів, лунають взаємні звинувачення, оприлюднюють компромат тощо. Що очікувати Україні та людям від цих виборів, якою може бути фінальна конфігурація та які наслідки це матиме для держави, нам розповів політолог, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародної інформації ЧНУ Володимир Фісанов.
«ООН ще 2010 року виставила поріг бідності для України 450-500 доларів»
— Цьогорічну президентську кампанію можна, без перебільшення, назвати досить брудною. Кандидати звинувачують один одного у створенні нових схем підкупу виборців, реєструються кандидати з подібними прізвищами, починається боротьба компроматів тощо. Що можна чекати від цієї кампанії та чим вона буде характеризуватися? Бо вперше в Україні зареєстровано 44 кандидати.
— Це як ситуація дежа вю. Виборець постійно потрапляє в ситуацію повтору циклів, коли має прослухати зі ЗМІ взаємні компромати, звинувачення, а соціальний віз і нині там. Тобто соціальна складова життя або погіршується, або стоїть на місті. Коли була зустріч з одним із кандидатів на посаду президента, запитав його – чи має він програму, як кандидат у президенти, боротьби з бідністю – покрокову і по роках? Бо одним із найперших питань, яке має бути у програмах кандидатів, – це програма боротьби з бідністю. Скажу відому річ – бідне суспільство не може бути демократичним.
«Більшість українського суспільства зрозуміла та спрямована на європейську інтеграцію»
Є відомі речі, про які намагаються не розповідати. ООН ще 2010 року виставила поріг бідності для України 450-500 доларів доходів на місяць. Сьогодні більшість населення, навіть викладачі університету, лікарі, інженери тощо, усі перебувають за цією межею. І це потрібно якось вирішувати, хоча роками ніхто не займається цим. А нас продовжують годувати обіцянками.
Зараз людей виводять на манівці – хто гірший з кандидатів, хто кращий. Водночас сьогодні 50-60% виборців не визначилися з кандидатом. Попередньо можна припустити, хто потрапить у другий тур виборів – трійка кандидатів.
«Іноді велика частка виборців – 25 і більше відсотків, визначаються в останній момент»
— Є певна кількість топових кандидатів, які мають шанс вийти до другого туру. Нехай це буде чималий аванс для декого з них. Хтось йде на ці вибори з прицілом на парламентські вибори восени. Хтось, звісно, лише відтягуватиме голоси. Люди, на жаль, мало цікавляться змістом програм кандидатів. Чи мають кандидати реальні програми – з чітким алгоритмом дій? Йдеться про перемогу у війні, подолання бідності, корупції тощо? Чи вони обмежуються декларативним набором обіцянок?
— Якщо 2014 року Порошенко на президентських виборах обіцяв перемогу у війні за 2-3 тижні, то нині він зауважує, що ми сподіваємося на посилення санкцій, які змусять Путіна піти на якісь поступки. Але я не вірю, що санкції допоможуть, принаймні до цього часу. На мою суб’єктивну думку, якщо говорити про мир, то в нинішній ситуації доведеться вести якісь переговори. Потрібні серйозні покрокові алгоритми вирішення. І за місяць-два якогось видимого результату тут не досягти.
А ще важливим є питання довіри до політиків. Бо у нас усі гілки влади потонули. І люди в них просто не вірять. Наприклад, сьогодні країною якоюсь мірою керує адміністрація президента. Не обрані людьми депутати чи узгоджені з парламентом міністри, а люди, яких ніхто не обирав. Тут теж чимала проблема. Бо скільки президентів було, їхня адміністрація відігравала величезну роль.
— На Вашу думку, чому половина виборців, чи навіть більше, за півтора місяця до виборів досі не визначилася з кандидатом? Вони не вірять політикам, чи немає кандидата, за якого хотілось би проголосувати, чи зневірилися у самому процесі виборів?
— Мені здається, тут присутня величезна зневіра. І на цьому виростає фігура одного з кандидатів, який, можливо, збере, так би мовити, голоси протестного електорату. Але іноді велика частка виборців – 25 і більше відсотків, визначаються в останній момент. Навіть йдучи на виборчу дільницю, людина може вагатися. І ми цей момент не враховуємо – останні дні перед виборами.
Інший момент – серйозна виборча дезорієнтація – бо є велика кількість кандидатів. Окрім того, серйозним фактором на цих виборах є потужні Інтернет-платформи. Вони іноді збирають мільйони потенційних виборців і формують громадську думку.
Я не вірю, що з приходом будь-якого нового президента (чи перемоги чинного) зміниться соціальна ситуація.
«Вважаю, що такий великий парламент просто не потрібен»
— Власне, про це і йдеться. Що може змінитися для держави та людей з приходом нового президента (чи перемогою чинного)?
— Мало що. Зрозуміло, що більшість українського суспільства зрозуміла та спрямована на європейську інтеграцію, знаємо, що альтернативи Європі немає. Але що буде всередині країни – одне з головних питань. Бо однією з важливих проблем є питання деолігархізації країни. Якщо почнуться бодай перші кроки в цьому напрямку, то за певний проміжок часу результати будуть. Бо сподіватися на диво, що прийде новий президент і за рік все зміниться – не варто. А люди під час вибору кандидата дивляться на обличчя, на фігуру кандидата, а не його програму. Адже має бути покрокова програма – якщо шлях до миру. То яким чином цього досягти. Подолання бідності – знову крок за кроком. Покажи, як ти цього будеш досягати. А якщо цього немає, то це лише декларації про наміри. Які виборець з часом забуває і через рік вже ніхто не пам’ятає, хто з кандидатів що обіцяв.
— Чи вплинуть парламентські вибори на майбутні розклади у державі?
— Звісно, можлива якась зміна конфігурації в парламенті, але зважаючи на якість вітчизняного політичного класу, до парламенту потрапить небагато професіоналів. Також є проблема величини парламенту. Вважаю, що такий великий він просто не потрібен. Це нічого не вирішує. А якщо їх буде не 450, а, скажімо, 200, то ефективність його може навіть поліпшитися. Ми бачимо, хто йде на вибори – ті самі партії, нових потужних партій немає, тому буде хіба що трохи інша конфігурація.
Засадами демократії є вміння домовлятися. Але домовлятися потрібно не лише задля власних інтересів, а щоб повернулися обличчям до людей.
Спілкувався Олесь ЗАДНІСТРОВСЬКИЙ, відео Сергія ДАНЕВИЧА
